Наші хвилювання позначаються на здоров'ї

health.unian.net |15.11.2012

Всі наші пе­ре­жи­ван­ня - погані і хороші - відкладаються в тілі, бук­валь­но «за­пи­су­ють­ся» в м`язах. Са­ме то­му ба­га­то емоційних про­бле­ми мож­на вирішити че­рез ро­бо­ту з тілом.

На­пев­но, ви не раз помічали: ко­ли сер­диш­ся, але не мо­жеш відкрито ви­с­ло­ви­ти своє не­схва­лен­ня - гу­би самі со­бою стис­ку­ють­ся в то­нень­ку ни­точ­ку. Ко­ли вам сум­но і са­мотньо, хо­четь­ся згор­ну­ти­ся ка­ла­чи­ком, як ембріон. А від рап­то­во­го пе­ре­ля­ку тіло не­мов кам`яніє, і го­ло­ва втискається в плечі. Так, дійсно: все, що ми відчуваємо, відбивається на на­шо­му тілі.

 

 

 

Дансь­кий пси­хо­те­ра­певт Лізбет Мар­чер теж помітила цю закономірність. Спостерігаючи за своїми пацієнтами, во­на зрозуміла, що за од­них і тих же психоемоційних про­блем у лю­дей є схожі фізичні про­яви. Іншими сло­ва­ми, як­що лю­ди­на боїться, у неї бу­де на­пру­же­на од­на м`язо­ва гру­па, як­що гнівається - інша.

Свій ме­тод Лізбет Мар­чер на­зва­ла бодинаміка (від ан­гл. body - тіло, dynamic - динаміка). У ході бодинамічної ро­бо­ти надмірно затиснуті м`язи от­ри­му­ють роз­с­лаб­лен­ня, і на­впа­ки, обм`яклі, «капітулюючі» пе­ред жит­тям - при­хо­дять у то­нус. Ви­хо­дить зво­рот­на реакція: ко­ли наші м`язи при­хо­дять у нор­му, гармонізується і ду­шев­ний стан.

Біографічна довідка

Ме­тод бодинамікі був за­сно­ва­ний датсь­ким пси­хо­те­ра­пев­том Лізбет Мар­чер в 70-х ро­ках ми­ну­ло­го століття. В основі ме­то­ду - вікова психологія, анатомія і вікова фізіологія нер­во­во-м`язової сис­те­ми. Для вирішення тих чи інших психоемоційних про­блем бодинаміка при­во­дить в дію тілесно-орієнтовану прак­ти­ку. У да­ний мо­мент Лізбет Мар­чер має при­ват­ну прак­ти­ку, спеціалізується на роботі з дітьми, про­во­дить семінари по всьо­му світу. Ра­зом з нею тру­дять­ся її доч­ка, чоловік і ба­га­то ко­лег різних країн.

Сім «Я»

Фор­му­ван­ня особистості лю­ди­ни починається ще до її на­род­жен­ня і триває, відповідно до теорії Лізбет Мар­чер, до 12-13 років. Са­ме на цьо­му відрізку жит­тя відбувається по­т­уж­ний пси­хо­мо­тор­ний роз­ви­ток ди­ти­ни - осво­ю­ють­ся різні гру­пи м`язів, за­кла­да­ють­ся певні схе­ми поведінки, формується мо­дель ха­рак­те­ру. У бодинаміці існує 7 струк­тур ха­рак­те­ру - кож­на з них закладається в пев­но­му віці (ці струк­ту­ри не­мов на­ша­ро­ву­ють­ся од­на на од­ну: по­пе­ред­ня закінчується, і в цей же са­мий час починається на­ступ­на).

1. Струк­ту­ра існування (ІІ три­местр вагітності - 3 місяці).

Клю­чо­ви­ми в цей період є такі пи­тан­ня: чи був ма­люк ба­жа­ний, чи зраділи бать­ки вагітності, як протікали по­ло­ги і перші го­ди­ни після на­род­жен­ня, чи го­ду­ва­ли крихітку грудь­ми, чи до­статньо ува­ги приділяла малюкові ма­ма?

Як­що цей етап був прой­де­ний успішно, у ди­ти­ни закладається ба­зо­ве по­чут­тя довіри до світу, гли­бо­ка переконаність у то­му, що він має пра­во на існування. Як­що ж, на­прик­лад, вагітність бу­ла не­ба­жа­ною, то в до­рос­ло­му житті та­ка лю­ди­на мо­же відчувати, що світ її не приймає, що во­на нікому не потрібна і ніхто її не лю­бить.

2. Струк­ту­ра по­треб (1 місяць - 1,5 ро­ку).

Тут формується важ­ли­ва гру­па м`язів, що відповідає за на­вич­ки підняття го­ло­ви, пе­ре­вер­тан­ня, сидіння, по­взан­ня, ходь­би. І закладається уміння прий­ма­ти тур­бо­ту, до­ма­га­ти­ся сво­го. Ко­ли ма­люк вчить­ся по­вза­ти, у ньо­го та­кож формується інстинкт са­моз­бе­ре­жен­ня, здатність до­би­ра­ти­ся ту­ди, ку­ди потрібно.

Зга­дай: у більшості діток є період, ко­ли во­ни по­вза­ють по­пою на­зад - са­ме тоді чоловічок освоює уміння при­галь­му­ва­ти і зда­ти на­зад (що в до­рос­ло­му житті ча­сом виявляється ду­же потрібним). Але буває, що деякі дітки «про­пус­ка­ють» етап по­взан­ня: відразу ста­ють на ніжки і на­ма­га­ють­ся хо­ди­ти. У цьо­му ви­пад­ку бать­ки мо­жуть на­да­ти своїй дитині не­до­от­ри­ма­ний досвід, гра­ю­чи з нею в ігри, які пе­ред­ба­ча­ють ак­тив­не по­взан­ня.

3. Струк­ту­ра автономії (8 місяців - 2,5 ро­ку).

Ма­люк продовжує досліджувати світ і починає усвідомлювати са­мо­го се­бе як ав­то­ном­ну оди­ни­цю. У більшості діток настає період «Я сам», ко­ли ма­лят­ко праг­не все ро­би­ти самостійно: шну­ру­ва­ти че­ре­вич­ки, на­кла­да­ти ка­шу в тарілку. Бать­кам важ­ли­во за­пас­ти­ся терпінням і до­зво­ли­ти ма­лю­ку в повній мірі про­жи­ти стан «Я сам» - інакше пізніше можливі великі про­бле­ми з самостійністю.

Та­кож в цей період формується струк­ту­ра до­по­мо­ги та підтримки. Ко­ли ди­тин­ка вчить­ся хо­ди­ти, бать­ки підтримують її зза­ду за спин­ку. Так от, всі ма­ми і та­та, не усвідомлюючи цьо­го, кла­дуть до­ло­ню на од­не і те ж місце: на най­шир­ший м`яз спи­ни. Са­ме він відповідає за відчуття: «як­що мені потрібна до­по­мо­га, я обов`яз­ко­во знай­ду її».

4. Струк­ту­ра волі (2 - 4 ро­ки).

Ди­ти­на пробує батьків «на міцність»: не слухається, поступає по-своєму, пустує. До­рос­лим важ­ли­во до­три­ма­ти зо­ло­ту се­ре­ди­ну. З од­но­го бо­ку, не слід при­ду­шу­ва­ти енергію ди­ти­ни (в іншому ви­пад­ку у ньо­го мо­же роз­ви­ну­ти­ся уста­нов­ка: «я все роб­лю не­пра­виль­но»), з іншого - не до­пус­ка­ти вседозволеності (це загрожує сте­рео­ти­пом: «весь світ зо­бов`яза­ний під ме­не про­гну­ти­ся»).

5. Струк­ту­ра сексуальності (3 - 6 років).

Період, ко­ли дівчатка хо­чуть вий­ти заміж за та­та, а хлоп­чи­ки - од­ру­жи­ти­ся на мамі. Як­що цей етап бу­де прой­де­ний бла­го­по­луч­но, в май­бутньо­му у лю­ди­ни не бу­де склад­нос­тей з вста­нов­лен­ням близь­ких відносин. Але час­то буває так, що че­рез не­ста­чу сексуальної куль­ту­ри ця струк­ту­ра затьмарюється по­чут­тям со­ро­му, ком­плек­са­ми, «за­тис­нен­ням» чуттєвого по­чат­ку.

6. Струк­ту­ра ду­мок (5 - 9 років).

В ідеалі, на цьо­му етапі закладається уста­нов­ка: «Я маю пра­во фор­му­ва­ти влас­ну дум­ку, ви­с­лов­лю­ва­ти її і змінювати». Так відбувається, як­що дитині до­зво­ля­ють відкрито про­яв­ля­ти свої по­чут­тя і емоції, го­во­ри­ти про свої по­тре­би. Як­що ж ма­люк постійно чує: «За­крий рот!», У ньо­го є всі шан­си ста­ти со­ром’яз­ли­вим, не вмітиме відстоювати свої інтереси. У та­ких лю­дей, як пра­ви­ло, навіть ниж­ня час­ти­на об­лич­чя (рот, гу­би, підборіддя) роз­ви­не­на до­сить сла­бо.

7. Струк­ту­ра солідарності (7-12 років).

Опи­ня­ю­чись час­ти­ною великої гру­пи (вступ до шко­ли) кож­на ди­ти­на по-своєму вчить­ся з нею взаємодіяти. Хтось од­ра­зу стає лідером, хтось - аут­сай­де­ром, а інша ди­ти­на - сірим кар­ди­на­лом. Ос­нов­на про­бле­ма цьо­го віку - вста­нов­лен­ня ба­лан­су між своїм «Я» і по­тре­ба­ми інших.

При успішному проходженні цьо­го періоду лю­ди­на вчить­ся бу­ти час­ти­ною гру­пи, не втра­ча­ю­чи при цьо­му власної індивідуальності.

Підлітковий вік - це час пов­тор­но­го (і більш швид­ко­го) про­ход­жен­ня че­рез всі перераховані ви­ще струк­ту­ри. Відбувається сво­го ро­ду «закріплення прой­де­но­го». У по­даль­шо­му житті лю­ди­на за­зви­чай керується ти­ми мо­де­ля­ми, які ви­ро­би­ли­ся в неї при проходженні тієї або іншої струк­ту­ри. Втім, один з принципів бодинамікі го­во­рить: «Ніколи не пізно!».

Це означає, що в будь-яко­му віці є шанс от­ри­ма­ти но­вий тілесний досвід, по-но­во­му пе­ре­пи­са­ти м`язо­ву пам`ять - і та­ким чи­ном, змінити своє жит­тя на кра­ще.

Працюємо з тілом - ре­зуль­тат в голові

Досвідчений фахівець з бодинаміки мо­же зро­би­ти до­сить достовірні вис­нов­ки про психоемоційний стан клієнта ще до то­го, як той по­чне розповідати про свої про­бле­ми - прос­то спостерігаючи за йо­го по­ста­вою, хо­дою, жес­та­ми, мімікою, темб­ром го­ло­су.

Пси­хо­те­ра­пев­ти, практикуючі бодинаміку, зо­бов`язані доско­на­ло зна­ти кар­ту людсь­ко­го тіла, володіти пов­ною інформацією про ро­бо­ту м`язів. Ось прос­тий при­клад то­го, як це працює.

«На са­мо­му по­чат­ку ро­бо­ти з од­ним клієнтом я звер­ну­ла ува­гу на ха­рак­тер­ну де­таль, - розповідає пси­хо­лог Те­тя­на Гру­ша. - Зга­ду­ю­чи приємний епізод зі сво­го жит­тя, цей чоловік ска­зав: «Я був та­кий щас­ли­вий» - і при цьо­му ру­кою на­крес­лив у повітрі ду­гу: спо­чат­ку вго­ру, а потім різко вниз. Я змог­ла при­пус­ти­ти, що щас­тя для цієї лю­ди­ни - це впас­ти на дно. Так во­но і ви­я­ви­ло­ся: з`ясу­ва­ло­ся, що довгі ро­ки у цьо­го чоловіка бу­ли про­бле­ми з ал­ко­го­лем».

Ос­нов­ний ак­цент у бодинаміці зосереджується на роботі з тілом - на то­му, щоб у м`язах «за­пи­са­ла­ся» но­ва, по­зи­тив­на інформація. Для цієї ме­ти ви­ко­рис­то­ву­ють­ся самі різні прак­ти­ки: групові, індивідуальні, в парі з пси­хо­те­ра­пев­том.

Застосовується ма­саж, ди­халь­на гімнастика, спонтанні танці, різні рухові впра­ви. До речі, один з гру­по­вих бодинамічних процесів - це трансформація досвіду на­род­жен­ня.

За до­по­мо­гою інших лю­дей лю­ди­на проживає відчуття, схожі з ти­ми, че­рез які во­на про­хо­ди­ла під час пе­рейм, про­су­ван­ня по ро­до­вих шля­хах, влас­не, по­яви на світ. Та­ка ро­бо­та вимагає попередньої підготовки і внутрішньої готовності - але ре­зуль­та­ти прос­то вражаючі!

Лю­ди­на аб­со­лют­но по-но­во­му вибудовує відносини зі світом, зна­хо­дить­ся рішення про­блем, які довгі ро­ки зда­ва­ли­ся не­розв`яз­ни­ми. У бодинаміці є ба­га­то вправ, спря­мо­ва­них на цент­ру­ван­ня (відчуття сво­го «Я»), ви­бу­до­ву­ван­ня кордонів власної особистості, на за­зем­лен­ня (вміння пе­ре­бу­ва­ти тут і за­раз), взаємодія, роз­с­лаб­лен­ня і т.д.

Та­кож бодинаміка ефек­тив­но працює з наслідками трав­ма­тич­но­го шо­ку (як пра­ви­ло, мо­ва йде про подію, що вик­ли­ка­ла силь­не емоційне потрясіння: на­сильст­во, стихійне ли­хо, смерть близької лю­ди­ни, роз­лу­чен­ня і т.д.).

У цьо­му ви­пад­ку ду­же важ­ли­во не да­ти людині «за­стряг­ти» в її пе­ре­жи­ван­нях. Ад­же, як­що наслідки трав­ма­тич­но­го шо­ку не бу­дуть опрацьовані про­тя­гом 6 місяців, то во­на мо­же «ска­ча­ти» в по­ст­трав­ма­тич­ний син­дром - а це стан пов`яза­ний з важ­ки­ми руйнівними про­це­са­ми в організмі, хво­ро­ба­ми.

Ме­то­ди бодинаміки до­по­ма­га­ють людині по­ди­ви­ти­ся на подію з нею як би з бо­ку, вчать її не втра­ча­ти кон­такт з реальністю і знай­ти в собі си­ли і ме­ту жи­ти далі. Зви­чай­но, це не­прос­та і три­ва­ла ро­бо­та. Але ре­зуль­тат то­го вар­тий: в результаті, навіть з ду­же не­прос­тих вип­ро­бу­вань лю­ди­на ви­хо­дить пе­ре­мож­цем!

Ре­аль­на історія

Шо­ко­ва трав­ма по­до­ла­на!

Од­но­го ра­зу до ме­не на прий­ом по­тра­пив юнак у стані явної шокової трав­ми. Хло­пець не пам`ятав де­та­лей події, втра­тив орієнтацію в часі (плу­тав го­ди­ни, дні і тижні), втра­тив інтерес до улюб­ле­но­го бізнесу, про­пав апе­тит, сон, бо­яв­ся сісти за кер­мо автомобіля. У цей стан йо­го по­ва­ли­ла зра­да коханої дівчини. Ще напередодні то­го, що ста­ло­ся во­ни пла­ну­ва­ли спільний відпочинок з пропозицією ру­ки, ку­пи­ли квит­ки - а на на­ступ­ний день во­на за­яви­ла, що лю­бить іншого.

Хло­пець яв­но по­тра­пив в стан шокової трав­ми і терміново по­тре­бу­вав до­по­мо­ги пси­хо­ло­га! На­сам­пе­ред ми з ним сфор­му­ва­ли гру­пу без­печ­них лю­дей. Це бу­ло 7 чоловік з ото­чен­ня клієнта, які пообіцяли, що він мо­же звер­та­ти­ся до них за підтримкою у будь-який час дня і ночі. Во­ни ви­тя­га­ли йо­го на пікніки, приїжджали в гості - сло­вом, не да­ва­ли за­ки­са­ти.

Потім ми про­ве­ли ряд тілесно-орієнтованих прак­тик, спря­мо­ва­них на по­вер­нен­ня в реальність, на по­си­лен­ня по­чут­тя без­пе­ки, задіяли внутрішні ре­зер­ви молодої лю­ди­ни, відновили йо­го особисті пікові ста­ни тіла в мо­мен­ти успіху. Че­рез якийсь час юнак здійснив «вте­чу» - ви­ру­шив ра­зом з гру­пою без­печ­них лю­дей у за­кор­дон­ний круїз.

Він по­вер­нув­ся з цієї поїздки окри­ле­ний, пов­ний но­вих ідей, з чітким по­кро­ко­вим пла­ном своїх цілей на найб­лиж­чий час. Я ра­да, що він звер­нув­ся до ме­не за до­по­мо­гою вчас­но - і в підсумку шо­ко­ва трав­ма не за­тяг­ну­ла йо­го, не по­гли­ну­ла в ПТРС. За­раз у цієї молодої лю­ди­ни все в житті, в то­му числі і в осо­бис­то­му, у пов­но­му по­ряд­ку.

dytyna.info

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коментарі  

 
+2 #1 Уляна Лущик 21.05.2013 11:33
Дуже гарна і повчальна стаття. Прикро, що багато родичів важкохворих не розуміють, а можливо, і не готові гірку правду про походження хвороб у дітей. Багато років працюю з такими пацієнтами та їх родичами і прийшла до висновку - успіх у лікуванні та реабілітації отримують лише ті, хто пройшов всі етапи комплексного лікування та реабілітації з врахуванням усіх рівнів розвитку та критичних періодів подолання хвороби. Примітивний підхід лікування в одного фахівця - психолога чи логопеда чи реабілітолога є недостатнім. Також просто лікувальні процедури без розуміння енергетики тіла, духовності та психології розвитку особистості теж є малоефективними .
 


Консультація та лікування в Ізраїлі
likar

Погода Львові » Україна

 

Проведите свой отдых в Грибовке.